gerb ukraine

Контролювати або довіряти

Аналізуємо разом із психологом взаємини між дітьми та батьками.

Якщо говорити про довіру між дітьми та батьками, потрібно перш за все правильно розуміти, що таке – довіра? Кожна людина може розуміти одне слово, але по —  своєму, по —  різному. Для когось слово вогонь може означати тепло, світло, а для когось – біль, пожежа… Так само і  слово – довіра. Якщо ви читаєте цю статтю, задумайтесь, що це слово значить для вас.

І, можливо, в цю мить, ви поринете у спогади, дитинство, де ваші батьки, родичі, друзі, чи ті, хто вам не подобався, або той, хто образив…І ось це слово. А тепер повертайтеся у теперішній час. Є ви і ваші діти. І, звичайно, вік дітей теж грає роль, але основа – це ваша особистість, чітка і ясна та особистість ваших дітей.

Ось один із прикладів про довіру між батьками і дітьми.

  1. Є тато, мама і дитина – Матвійко, 4 роки. Матвій підійшов до тата і попросив навчити його плавати. Тато погодився, записав сина на плавання. Поїхали разом на перше зайняття. Тато  щасливий, що його маленький хлопчик такий сміливий і так палко бажає навчитись плавати. А от мама хлопчика відчуває страх, певну недовіру до тренера, якого не знає і не бачила, недовіра до інших дітей, які можуть ненароком або навмисно нашкодити її рідненькому хлопчику. І ось тут ми бачимо один із видів недовіри, який частіше зустрічається між батьками та дітьми раннього віку. Мама не може відпустити ситуацію, не може не контролювати її. Їй важко зрозуміти, що дитина абсолютно здорова, має інстинкт самозбереження, за неї несуть відповідальність спеціалісти, з нею тато.

Недовіра між дітьми та батьками може створити певну прірву у відносинах, вплинути на емоційну систему та самооцінку дитини. Коли ми якимось чином показуємо свою недовіру, це розвиває слабкість і невпевненість, що може виражатись у замкненості,  агресії, апатії, тривозі. Не дарма, в самому початку статті, було згадано про ваші дитячі спогади. Бо як правило, тривожність і недовіру супроводжують фактори особистого дитинства, інші моменти сприйняття, що лишили певний слід на психіці та в пам’яті.  А тепер іще одна сторона недовіри – це коли існує невміння відокремлювати поняття поганої поведінки від особистості. Тобто, коли дорослий розділяє вчинки дитини на стереотипність хорошого та поганого, коли після невдалих дитячих кроків, вішаються певні ярлики – «невдахи, недостатньо розумного, глухого, німого, лінивого, брехуна, боягуза». Це все і руйнує дитячу впевненість, бо дітям так важливо, коли їхні батьки вірять в їхні сили, можливості, таланти, в майбутні життєві перемоги.

Тож, якщо батьки справді прагнуть до хороших взаємовідносин із своїми дітьми, побудовані на довірі, повинні зробити висновок, що дитина не може зростати ідеально зручного для соціального суспільства. У процесі виховання дитини, не обійдеться і без лінощів, без обману, без помилок. Ви повинні розуміти такий важливий факт, що помилки ваших дітей не повинні знижувати рівень вашої недовіри та невпевненості у їхній особистості. Отже, давайте спробуємо побудувати досягання довіри синхронізацією різних способів досвіду, ваших та дитячих звичок, цінностей. Довіру дітей до батьків можливо створювати із простих бесід, де ваше слово для дитини буде сильним і надаватиме впевненість, вміти правильно чути своє дитя, бачити, давати можливість не боятися висловлювати свої думки, почуття. І не намагайтесь силою та маніпуляцією виховувати дитину. Показуйте приклад собою, читайте хороші книги разом, слухайте прекрасну музику, малюйте, відкривайтесь своїй дитині.

Центр соціальних служб для  сім’ї, дітей та молоді

 

 

 

Поділитися Facebook
A A A K K
Повернутися до звичайної версії сайту
Міська рада
Наша громада

Виконавчий комітет

Місцеві податки

Нормативні документи
З'язки з громадскістю

Архітектура та містобудування

Комунальна сфера
Освіта

Культура

Соціальний захист